Етика наукових публікацій – це система норм професійної поведінки у взаєминах авторів, рецензентів, редакторів, видавців і читачів в процесі створення, розповсюдження та використання наукових публікацій.

Наукова редакційна рада і редакційна колегія наукового журналу «Аннали юридичної історії» дотримується загальновизнаних міжнародних принципів публікаційної етики, відображених, зокрема, в рекомендаціях Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics (COPE), Посібнику з етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier, Кодексі етики наукових публікацій. Кодекс етики наукових публікацій об’єднує і розкриває загальні принципи і правила, якими повинні керуватися в своїх взаєминах усі учасники процесу наукових публікацій: автори, рецензенти, редактори, видавці, розповсюджувачі, читачі. Кодекс етики наукових публікацій розроблений і затверджений Комітетом з етики наукових публікацій.

Термінологія, схвалена Науковою редакційною радою

• Автор – це особа або група осіб (колектив авторів), що беруть участь у створенні публікації результатів наукового дослідження.
• Головний редактор – особа, що очолює редакцію і приймає остаточні рішення щодо виробництва і випуску журналу.
• Видавець – фізична або юридична особа, що здійснює випуск у світ наукової публікації.
• Наукова стаття – завершений і опублікований авторський твір.
• Плагіат – умисне привласнення авторства чужого твору науки або мистецтва, чужих ідей або винаходів. Плагіат може бути порушенням права інтелектуальної власності і, відповідно, може спричинити настання юридичної відповідальності.
• Наукова редакційна рада і редакційна колегія – дорадчі органи, що складаються з групи авторитетних осіб, надаючи головному редактору допомогу у виборі, підготовці та оцінці творів для видання.
• Наукова редакційна рада є керівним органом «Анналів юридичної історії».
• Рецензент – експерт, який діє від імені наукового журналу або видавництва і проводить наукову експертизу авторських матеріалів з метою визначення можливості їх публікації.
• Рукопис – поданий для опублікування в редакцію авторський твір, але ще не опублікований.
• Читач – будь-яка особа, що знайомиться з опублікованими матеріалами.

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

У своїй діяльності головний редактор несе відповідальність за оприлюднення авторських творів. Це накладає необхідність дотримуватись наступних основоположних принципів:

• При прийнятті рішення про публікацію редактор наукового журналу керується достовірністю подання даних і наукової значимістю даної роботи.
• Редактор повинен оцінювати виключно інтелектуальний зміст рукописів.
• Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися для особистих цілей або передаватися третім особам без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході редагування і пов’язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційно, не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.
• Редактор не повинен допускати до публікації інформацію, якщо є достатньо підстав вважати, що вона є плагіатом.
• Редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а також при виявленні конфліктної ситуації вживати всіх необхідних заходів для відновлення порушених прав.

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ РЕЦЕНЗЕНТА

• Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів, внаслідок чого його дії повинні носити неупереджений характер. Рецензент повинен неухильно дотримуватись таких принципів:
• Рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ, який не можна передавати для ознайомлення або обговорення третім особам, котрі не мають на те повноважень від редакції.
• Рецензент зобов’язаний давати об’єктивну і аргументовану оцінку викладеним результатами дослідження. Персональна / особистісна критика автора неприйнятна.
• Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися рецензентом для особистих цілей.
• Рецензент, що не володіє, на його думку, достатньою кваліфікацією для оцінки рукопису, або не може бути об’єктивним повинен повідомити про це головного редактора.

ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ АВТОРА

• Автор (або колектив авторів) усвідомлює, що несе всю повноту відповідальності за новизну і достовірність результатів наукового дослідження. Пропонуючи статтю для розгляду редакційній колегії журналу, автор зобов’язується дотримуватися таких принципів:
• Автори статті повинні надавати достовірні результати проведених досліджень. Явно помилкові або сфальсифіковані твердження неприйнятні.
• Автори повинні гарантувати, що результати дослідження, викладені у наданому рукописі, цілком оригінальні. ЗАПОЗИЧЕНІ ФРАГМЕНТИ АБО ТВЕРДЖЕННЯ МАЮТЬ СУПРОВОДЖУВАТИСЬ ОБОВ’ЯЗКОВИМ ПОСИЛАННЯМ НА АВТОРА І ПЕРШОДЖЕРЕЛО. Надмірні запозичення, а також плагіат в будь-яких формах, включаючи неоформлені цитати, перефразування або привласнення прав на результати чужих досліджень – неетичні, неприйнятні і підлягають спеціальним санкціям з боку Наукової редакційної ради журналу.
• Необхідно визнавати внесок всіх осіб. Зокрема, в статті повинні бути представлені посилання на всі використані роботи.
• Автори не повинні надавати в журнал рукопис, надісланий на розгляд до ​​іншого журналу, а також статтю, вже опубліковану в іншому журналі.
• Співавторами статті повинні бути вказані всі особи, які зробили істотний внесок у проведення дослідження.
• Якщо автор виявить істотні помилки або неточності в статті на етапі її розгляду або після її опублікування, він повинен якомога швидше повідомити про це редакцію журналу.

Наукова редакційна рада спільно з редакційною колегією інформують, що наразі здійснюють розробку оригінального «Посібника з наукової публікаційної етики». Проект цього посібника, після завершення його написання, буде запропонований до публічного обговорення. Всі зауваження та пропозиції з приводу етики наукових публікацій приймаємо на електронну адресу: annali.yur.istorii@gmail.com.